Природний цукорозамінник з лікувальними властивостями
«Цукор — це солодка смерть!» — цей вислів став нині афоризмом. Повсюди чуємо поради: «Не вживайте цукор! Не поспішайте давати дітям цукерки!» Але бажання з’їсти солодке залишається.
Пошук замінників цукру, який активно провадиться нині у багатьох країнах, зумовлений значною мірою як необхідністю оптимізації харчування здорових людей, так і його раціонального вдосконалення для людей, що страждають багатьма захворюваннями. Переваги при цьому надаються речовинам рослинного походження. Так у ягодах кількох видів тропічних рослин були знайдені справжнісінькі надсолодкі з’єднання. Їх декілька видів, і усі вони за силою солодощів переважають цукрозу у 2000 — 3000 разів.
Серед рослин, які продукують солодощі, значний інтерес викликає стевія (Stevia rebaudiana Bertoni) — рослина сімейства складноцвітих, яка походить із Південної Америки.
Вперше на неї натрапили у селищі Ріо Монде на північному сході Парагваю. Росте вона у болотистій місцевості на безкислотних та гумусових грунтах. Конкістадори повідомляли про стевію іще у XVI столітті. Але вона була забута аж до того часу, доки увагу європейців не привернув до неї парагвайський ботанік М. С. Бертоні у 1899 році. Протягом століть її листя використовувалося місцевими жителями Гуарані, які назвали її каа-хі (солодка трава), для підсолоджування гірких лікарських засобів та чаїв. Сьогодні рослина настільки популярна, що чай з неї продасться в усіх барах та ресторанах світу, збиті вершки, соки та каву теж підсолоджують стевією.
Інше народне використання стевії (у Латинській Америці та на Сході) — відновлення сили після нервового та фізичного виснаження, покращання перетравлювання їжі та функції шлунково-кишкового тракту, регуляція рівня глюкози у крові, а також зовнішнє використання.
Стевія доводиться родичкою соняшникам, нагідкам тощо. Квіти у неї невеликі білі, з блідо-пурпуровою серединкою. Вона мас здатність самозапилюватися, можливе запилення також комахами. Насіння дрібненьке, яке за допомогою волосяного чубчика розноситься вітром.
Оскільки рослини сімейства складноцвітих знаходяться у періоді фітогенетичної молодості, у них продовжується процес видоутворення. Існуючі ж види дуже нестійкі і досить добре адаптуються до умов оточуючого середовища. Сьогодні стевію культивують у Японії, Китаї, Таїланді, Тай¬вані, Кореї, США, Канаді, Німеччині.
У листі цієї рослини синтезуються глюкозиди, що мають солодкий присмак. Комплекс солодких речовин стевії налічує 8 компонентів, які різняться між собою як за ступенем солодощів, так і за їх кількісним вмістом у листі. Основними глюкозидами стевії вважаються стевіозид та ребаудиозид А. Стевіозид солодший за цукор у 300 разів, ребаудиозид А — у 450.
Крім солодких глюкозидів у листі стевії містяться вітаміни С, В1, В2, РР, ?-каротин, мікроелементи: Al, Са, Cr, Co, Fe, Mg, Mn, P, K, Se, Si, Na, Zn; ефірні олії, флавоноїди, таніни. Ось чому стевія знайшла широке використання у медицині.
Задовольняючи потребу у солодощах, стевія не спричиняє підвищення рівня цукру у крові хворих на” цукровий діабет. Навпаки — не знижує його рівень у тих, хто на цукровий діабет не хворіє. Ця адаптогенна дія зумовлює безпеку споживання стевії. З лікувально-профілактичною метою стевію використовують при ожирінні, гіпертонії (сприяє зниженню артеріального тиску), порушеннях функції шлунково-кишкового тракту. Встановлено, що стевіозиди попереджають розмноження та відновлення ряду бактерій, а вітаміни і мінеральні речовини, які входять до складу листя рослини, необхідні для нормального функціонування імунної системи. А тому для підвищення імунітету організму та профілактики грипу, простудних захворювань і вживають чай зі стевією. Дослідження університету стоматології у Хиросимі засвідчили, що стевія пригнічує розвиток інфекційних бактерій у ротовій порожнині, запобігає розвитку карієсу. Рослина виявляє дезінтоксикаційну дію і спричиняє загальнотонізуючий ефект на організм.
Солодкі речовини, що входять до складу стевії, перспективні для використання у харчовій та фармацевтичній промисловості. Це зумовлено безкалорійністю продукту, а також тим, що його смак серед інших підсолоджувачів найближчий до звичної нам цукрози. У 1991 році Д. Г. Уванна наголошував, що «хоча смак стевії приємний, він усе ж відрізняється від смаку цукру і більше нагадує смак нектару дикої жимолості, солодший й трохи сильніший». Стевіозиди досить термостійкі, добре поєднуються з різними видами цукру та органічними кислотами. У світі стевію широко використовують для приготування різноманітних десертів, морозива, вафель, жувальних гумок, газованих напоїв, соусів, у дієтичному харчуванні.
Сьогодні в Україні розроблені методи вирощування стевії, з’явився новий продукт спеціального призначення — це безкалорійний підсолоджувач, біологічно активна харчова добавка «Стевія», що доступна кожному жителеві нашої країни. В. В. КОРПАЧОВ, Київський НДІ ендокринології та обміну речовин АМН України.
No Comments »
No comments yet.
RSS feed for comments on this post.
